ХВЗ. Історія Українського Велосипеду

Якщо згадують почівшую Велику Імперію - СРСР, всі кажуть: «... адміністративна столиця - Москва, культурна столиця - Ленінград ...», але всі забувають, що в Радянському Союзу була ще одна «неофіційна столиця» - велосипедна, м. ХАРКІВ - місто, що стало «законодавцем мод» у виробництві велосипедів на «1/6 частини суші»!

Початок історії масового виробництва велосипедів в Україні було покладено ще в 1915 році, коли через загрозу окупації м. Риги військами Кайзера, звідти до Харкова було евакуйовано підприємство «А. Ляйтнер і Ко », що займалося виробництвом велосипедів« Росія ».

По початку справи йшли не хитко, НЕ погано: практично до 1924 року заводом вироблялися в невеликих кількостях лише складні велосипеди для військових «самокатних» частин.

У листопаді 1923р. за рішенням Харківського губвиконкому та міськради було створено об'єднання колишнього заводу Лейтнера з колишнім заводом Блейхерта, на базі якого і був створений перший в СРСР державний велозавод - ХВЗ. Незабаром, «на прохання трудящих» велозаводі було присвоєно Всеукраїнського старости (і шефа заводу за сумісництвом) Г.І.Петровського.

І ось вже в 1924р. ХВЗ вдається випустити більше 1000 велосипедів! Хоч конструктивно вони і представляли із себе «варіації на тему» ​​дореволюційного велосипеда «Росія», але, тим не менше, для не оговталася ще від світової та громадянських воєн країни, це було досягнення!

1926 ознаменувався постановкою у виробництво нової моделі велосипеда «Україна», що вигідно відрізнялася від попередньої моделі застосуванням замість лейтнеровской втулки «Росія», більш досконалої, технологічною і надійною в експлуатації втулки «Торпедо» (застосовувалася в подальшому на багатьох радянських велосипедах, не тільки ХВЗ , а й інших заводів практично до кінця ХХ століття).

І в наступні роки завод ріс і розвивався: відкривалися нові ділянки, створювалися нові підрозділи, нарощувався випуск велосипедів (випущено: в 1927/28 господарському році - 11 тис. велосипедів, 1928/29х.г. - 21 тис, 1929/30х.г . - 37 тис., 1931р. - 36 тис., 1932р. - 50,8 тис ....) Розширювався і модельний ряд велосипедів заводу ХВЗ: 1934р. - Освоєно випуск підліткових велосипедів (3,5 тис), 1935-36гг. - Випушени перші дитячі велосипеди на пневмошинах (1687 шт.), 1935р. - Розпочато виробництво другої моделі дорожнього велосипеда «Україна» з подовженою рамою.

Всього-ж за 17 передвоєнних років ХВЗ дав країні 969, 5 тисят велосипедів!

Завод в найкоротші терміни освоює виробництво військової продукції: деталей мінометів, пускових вузлів для «катюш», ручних вогнеметів, саперних лопат ... Мирна продукція - велосипеди - по-боку! Але ситуація на фронті стрімко змінюється не в кращий бік: німецькі війська наближаються до Харкову і 16 вересня 1941р завод отримує наказ про початок евакуації ... У вагони і на платформи вантажиться обладнання, зап.части і матеріали, в пасажирські - працівники заводу (тими, хто не був призваний до лав Червоної армії): завод покидає Харків. Його доля закидає аж до Бухари! Тільки 14 грудня 1941р. харків'яни прибули в кінцеву точку свого «подорожі», а вже в січні 1942р на території колишнього бавовноочисному заводу - почали випуск продукції для фронту!

Бухарський період історії ХВЗ тривав ах до 1944года, коли 14 жовтня був отриманий наказ про реевакуації заводу у звільнений Харків. Почалося відновлення зруйнованих за час війни і окупації виробничих потужностей ХВЗ і паралельно налагоджувався випуск традиційної продукції заводу - велосипедів.

У 1945р. заводом було випущено 15 270 велосипедів довоєнної конструкції.

Закінчилася війна, країна стала поступово переходити «на мирні рейки» люди стали згадувати довоєнні звички і захоплення ... Від промисловості вже не було потрібно настільки величезної кількості танків. Гармат і літаків, зате відродився попит на мирну продукцію, в тому числі велосипеди.

Кінець 40-х і початок 50-х років для ХВЗ ознаменувався завершенням процесу відновлення зруйнованого в роки ВВВ виробництва, становленням і зростанням підприємства. Росла чисельність працівників заводу, оновлювався модельний ряд: в 1948 році було розпочато виробництво жіночих дорожніх велосипедів «Харків» В-22 і дитячого Д-2

У 1949 - пущені у виробництво шосейно туристична модель «Харків» В-31 і СПОРТИВНІ моделі «Харків»: В-53 - шосейний і В-62 - трековий. З цього моменту почався процес витіснення з різних змагань імпортних і трофейних велосипедів і заміна їх на машини Харківського виробництва.

В кінці 40-х років у Львові створюється новий велозавод ЛГЗ. На першому етапі становлення нового підприємства, воно не обійшлося без допомоги харків'ян. Тільки в 1948 році ХВЗ поставив у Львів 12000 (!) Велокомплектов В-22 (практично розібраний велосипед і на першому етапі створення ЛГЗ, львів'янам залишалося лише його зібрати, пофарбувати і приклепати свої шильдики). Так було створено модель ЛГЗ В-22 «Львів».

А ХВЗ, ріс, розвивався, набирав обертів, нарощував випуск велосипедів (1948г. - 125,2 тис. велосипедів) міцно відвоювавши собі статус головного підприємства велоотраслі СРСР.  У Вас може скластися враження, що всі велосипеди того часу були ХВЗ?! Аж ніяк ні, паралельно велося виготовлення велосипедів та іншими велозаводі СРСР, і в Москві, і в Горькому, і в Ризі, і в Пензі і в Новосибірську ... Так, і на них створювалися цікаві, якісні апарати, нітрохи не поступаються за своєю конструкцією та характеристиками велосипеди ХВЗ (варто згадати, наприклад, відмінний апарат зич-1 виробництва заводу ім. Чкалова в Новосибірську).

1961р. - Початок випуску важкого дорожнього велосипеда «Україна» В-120 - «друге пришестя» назви «Україна»!

... А потім були й елегантні «Старт-шосе», і стрімкі шосейні і трекові спецзамовлення, і трудяги «Україна» ...

Завод росте і розвивається, до початку 70-х років досягнувши свого апогею, ... а потім почався спад (впала якість, погіршилися характеристики велосипедів) і завод (разом з Великою країною) покотився вниз ... Але, як каже Каневський в телевізорі «... це вже зовсім інша історія ... », від себе додам: писати про яку вже ДУЖЕ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ...

... Впала «Велика червона імперія», на її уламках утворилися незалежні держави, «здувся» ХВЗ (нині випускаються під цим товарним знаком напів-китайці вже дуже не хочеться ототожнювати зі славними традиціями «того ХВЗ»!), А на просторах колишнього СРСР, від Калінінграда до Камчатки, безвідмовні трудівники марки ХВЗ вже більше 50 років перевозять свої мішки з буряком і вичавлювала, цибулиною з городів додому або перевозять, вже не молодих власників на риболовлю чи на базар ... Хотів-би я подивитися на новомодні гірські велосипеди, нахвалювати на сусідніх форумах після 50 років подібної експлуатації!